Архив метки: система обробітку ґрунту під культуру

Інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці в умовах Фермерського господарства ПрАТ «Сонячне 2007»

Інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці пов’язана з характеристиками природньо-кліматичних умов господарства. Враховуються біологічні особливості культури, характеристика районованих сортів, гібридів. На підприємствах проводиться програмування врожайності з приходу ФАР. 

Визначається система застосування мінеральних добрив під пшеницю. Далі потрібно переходити до проектування технології вирощування культури. Важливою залишається система добрив під культури, система обробітку ґрунту під культуру. Для підведення результатів проводиться розрахунок норм внесення добрив під запланований врожай.

Предмет дослідження – заходи для вирощування озимої пшениці.

Об’єкт – показники врожайності на прикладі фермерського господарства ПрАТ «Сонячне 2007».

Завдання – визначити ефективність інтенсивної технології вирощування озимої пшениці в умовах фермерського господарства. ПрАТ «Сонячне 2007». Знаходиться у Запорізька область, Веселівський район, с. Матвіївка. Це степна кліматична зона, тип ґрунту – чорнозем зернистої структури. Приватне акціонерне підприємство ПрАТ «Сонячне 2007» займається вирощуванням зернових культур. Склади відведені для зберігання пшениці, жита, ячмінь, овес, гречки.

На підприємстві важливо встановити для кожної місцевості суму надходження ФАР, коефіцієнт використання ФАР рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. На підставі таких даних встановлюється рівень потенційно можливої врожайності.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНЬО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ГОСПОДАРСТВА

ПрАТ «Сонячне 2007» (Запорізька область, Веселівський район, с. Матвіївка) знаходиться у степній кліматичній зоні. Тип ґрунту – чорнозем зернистої  структури. Правий берег крутий і піднімається над дном долини на 42-47 метрів, лівий дуже пологий. В долині добре виражені тераси. В структурі ґрунтового покриву цього регіону є чорноземи південні. Рівнинність поверхні стримує розвиток водної ерозії. В зв’язку з цим еродованість чорноземів південних незначна. Питома вага чорноземів звичайних та темно-каштанових змитих в структурі ґрунтового покриву невелика.

Клімат посушливий, кількість опадів — не більше 400 мм, відрізняється в різні роки. Кожен третій рік — посушливий. Часто посуха повторюється 2, а то й 3 роки поспіль. Влітку сильна спека і часто дмуть вітри, переважно східні та північно-східні. Середня температура найтеплішого місяця — 25 градусів, найхолоднішого — −4 градуси. Зима малосніжна. Весна приходить швидко, але бувають приморозки, навіть в квітні та травні і часто дмуть вітри, які швидко висушують землю. Територія району відноситься до зони ризикованого землеробства.

Поряд з господарством налічується два штучних водоймища. Через територію проходить мережа каналів Північно-Рогачинської зрошувальної системи (у тому числі Канал Р-3), завдяки цьому частина земель зрошується (близько 35%).

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ. ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНОВАНИХ СОРТІВ, ГІБРИДІВ

Приватне акціонерне підприємство ПрАТ «Сонячне 2007» (Запорізька область, Веселівський район, с. Матвіївка) займається вирощуванням зернових культур. Склади відведені для зберігання пшениці, жита, ячмінь, овес, гречки.

Відстань до райцентру (м. Веселе) – 21,5 км

Відстань до пунктів реалізації сільськогосподарської продукції:

  • Запоріжжя – 105 км;
  • Мелітополь – 26,8 км;
  • Токмак — 67 км;
  • Енергодар – 86,2 км.

Матеріали розділу узагальнюються в таблицях, форми яких наведенні в додатках В, Д, Е, Ж, К, Л.

Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1-2°С. Сходи при цьому з’являються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12-20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з’являються на 5-6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами.

Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14-17°С. Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус 19-20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35-40°С. Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за 30°С морозу (табл. 5).

Це зона безпечних значень температури. У табл. 5 виділено зону ризику, тобто температури, за яких рослини можуть загинути. За наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати зниження температури повітря до мінус 20-26°С. Температура в зоні вузла кущіння при цьому буде становити мінус 15,2-19,9°С. І нарешті, сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині (1-4 см) спричинять заги­бель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.

Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5-6 пагонів, нестійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання грунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус 6-8°С). Незагартовані восени рослини у разі різкого похолодання (приморозки -6-10°С) теж можуть пошкоджуватися.

Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за температури повітря 3-5°С. Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20-25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35-40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С.

ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ

Сучасний розвиток науки дозволяє встановити для кожної місцевості суму надходження ФАР, коефіцієнт використання ФАР рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. На підставі таких даних (додатки М, Н, Т) встановлюється рівень потенційно можливої врожайності за формулою:

У п  =     К* n *∑ Q    л

       100* g* (100-x)

де Уп – потенційна врожайність основної продукції при стандартній вологості, ц/га;

К – коефіцієнт використання ФАР, %; Г|

n – коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

q – сума надходження ФАР за період вегетації культури, ккал/га;

g – калорійність абсолютно сухої речовини, ккал/кг;

х – стандартна вологість продукції, %;

100 – для перерахунку врожаю, ц/га.

Пшениця g=4450, К=1.8, ∑q=8.1, х=14.5, n=3.92

Уп = (1.8*3.92*8.1)/(100*4450*(100-14.5))=1.5 (ц/га)

Жито g=4400, К=1.2, ∑q=8.1, х=14, n=2.2

Уп = (1.2*2.2*8.1)/(100*4400*(100-14))=5.65 (ц/га)

Ячмінь g=4420, К=2, ∑q=8.1, х=14.5, n=8.8

Уп = (2*8.8*8.1)/(100*4420*(100-14.5)) =3.77 (ц/га)

Овес g=4400, К=2.2, ∑q=8.1, х=13.5, N=3.8

Уп = (2.2*3.8*8.1)/(100*4400*(100-13.5)) =1.77 (ц/га)

Гречка g=4540, К=2.1, ∑q=8.1, х=15.5, n=1.2

Уп = ((2.1*1.2*8.1)/(100*4540*(100-15.5)) =5.32 (ц/га)

Дійсно можлива врожайність (Удм), ц/га за кількістю продуктивної вологи визначається за формулою:

У дм =    n*(wn+w0)*10 4

            Kв*(100-х)

де Удм – дійсно можлива врожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га;

n – коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

Wn – запас вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації, мм;

Wo – сума опадів за вегетацію, мм;

Кв – коефіцієнт водоспоживання, м3 води на одну тонну абсолютно сухої речовини;

х – стандартна вологість основної продукції, %;

104 (1010100) – для перерахунку вологи (мм в т/га), урожайності (ц/га) за стандартної вологості.

Пшениця

n=3.92, х=14.5, wn=80, wo=56, Кв=455

Удм = 3.92*(80+56)*10000/(455*(100-14.5)) = 5331200/38902.5 = 137.04 (ц/га)

Жито

n=2.2, х=14, wn=80, wo=56, Кв=430

Удм=2.2*(80+56)*10000/(430*(100–14)) = 2992000/36980 = 80.91 (ц/га)

Ячмінь

n=8.8, х=14.5, wn=80, wo=56, Кв=432

Удм = 8.8*(80+56)*10000/(432*(100–14.5)) = 11968000/36936 = 324.02 (ц/га)

Овес

n=3.8, х=13.5, wn=80, wo=56, Кв=503

Удм = 3.8*(80+56)*10000/(503*(100–13.5)) = 5168000/45066.5 = 114.67 (ц/га)

Гречка

n=1.2, х=15.5, wn=80, wo=56, Кв=521

Удм = 1.2*(80+56)*10000/(521*(100–15.5)) = 1632000/44024,5 = 37.07 (ц/га)

Для розрахунку Удм, на підставі даних найближчої метеостанції, знаходиться середня за вегетаційний період культури кількість атмосферних опадів, встановлюються запаси вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації (дод. П, Р, С, Т). Ці та інші дані можуть бути видані як індивідуальне завдання.

Попередник — кукурудза

Тип забур’яненості – малорічні -5.4%, багаторічні 2.2 %, разом 7.6%

Попередник — картопля

Тип забур’яненості – малорічні -4.3 %, багаторічні 2.1 %, разом 5.4%

Попередник — ячмінь

Тип забур’яненості – малорічні – 5.5 %, багаторічні  3.2 %, разом 8.7%

Попередник — кукурудза

Тип забур’яненості – малорічні – 5.6 %, багаторічні 3.3 %, разом 8.9 %

Попередник — цукрові буряки

Тип забур’яненості – малорічні – 4.4 %, багаторічні 3.2 %, разом 7.6%

Удобрення культури

На підставі розрахунків гранично можливого рівня продуктивності культури за ФАР, вологозабезпеченістю, генетичним потенціалом сорту встановлюється величина запрограмованого врожаю. Враховуючи   дані   про   винос   поживних   речовин   одиницею врожаю, наявності їх у ґрунті та коефіцієнтів використання з ґрунту та добрив (дод. Ф, Ц, Ч, Ш), визначаються загальні норми внесення мінеральних добрив на запланований врожай за формулою:

Нд =  100*У*В-(30*П*Кпд  * Со * Ко)

де Нд – норма певного добрива, необхідного для одержання запрограмованого врожаю, кг/га діючої речовини;

У – величина запрограмованого врожаю, ц/га;

В – винос одним центнером основної продукції з відповідною кількістю побічної азоту, фосфору чи калію, кг;

30 – коефіцієнт переводу мг/100 г поживної речовини, кг/га;

П – вміст NPK у ґрунті, мг/100 г;

Кп – коефіцієнт використання поживної речовини з ґрунту, %;

Од – норма органічних добрив, т/га;

Со – вміст в одній тонні органічного добрива поживної речовини, кг;

Ко – коефіцієнт використання поживної речовини з органічного добрива, %;

Км – коефіцієнт використання поживної речовини з мінеральних добрив, %.

Розрахунки:

  1. Озима пшениця.

В=7.336875, У=70, П=60, Кп=10, Од=0, Со=65, Ко=30, Км=50

Нд =(100*70*7.336875-30*60*10-0*65*30)/0.5=667.1625

  • Жито.

В=10.075, У=50, П=30, Кп=10, Од=10, Со=70, Ко=20, Км=70

Нд =(100*50*10.075-30*30*10-10*70*30)/70=291.0714

  • Ячмінь

В=4.63125, У=65, П=20.25, Кп=9, Од=25, Со=66, Ко=35, Км=50

Нд =(100*65*4.63125-30*20.25*9-25*66*35)/50=662.2875

  • Овес

В=22.896, У=50, П=45, Кп=15, Од=20, Со=60, Ко=35, Км=50

Нд =(100*50*22.896-30*45*15-20*60*35)/50=1044.6

  • Гречка

В=20.29304375, У=40, П=120, Кп=15, Од=20, Со=60, Ко=10, Км=70

Нд =(100*40*20.29304375-30*120*15-20*60*10)/70=216.7454

Після розрахунку норм добрив встановлюються форми та дози добрив, строки та способи внесення. Сумарна доза внесення добрив повинна відповідати розрахунковій нормі на запрограмований врожай. План застосування добрив записується за формою табл. 2.

Виходячи з рекомендованої кількісної норми висіву, розрахунок вагової норми висіву для культур суцільного способу сівби, виконується за формулою:

Н = 100*К*А

    П п

де Н — вагова норма висіву, кг/га;

К — рекомендована кількісна норма висіву, млн.шт. на 1 га;

А — маса 1000 насінин, г;

Пп — посівна придатність, %.

Пшениця

К — 4, А — 40, Пп – 99

Н = (100 * 4 * 40) / 99 = 161,6

Жито –

К – 2.2, А — 23, Пп – 98

Н = (100 * 2.2 * 23) / 98 = 51,6

Ячмінь –

К — 5, А — 48, Пп – 95

Н = (100 * 5 * 48) / 95 = 252,6

Овес –

К – 4.3, А — 42, Пп – 99

Н = (100 * 4,3 * 42) / 99 = 182,4

Гречка –

К – 4.5, А — 46, Пп – 95

Н = (100 * 4,5 * 46) / 95 = 217,8

Посівна придатність насіння розраховується:   

Пп = Ч*С

       100

де Пп — посівна придатність, %;

Ч — чистота насіння, %;

С — схожість насіння, %.

Пшениця

Ч- 99; С – 100

Пп = 99

Жито

Ч- 98; С – 100

Пп = 98

Ячмінь

Ч- 95; С – 100

Пп = 95

Овес

Ч- 99; С – 100

Пп = 99

Гречка

Ч- 95; С – 100

Пп = 95

Розрахунок потенціальноможливої врожайності з урахуванням ліміту вологозабезпеченості ґрунту

Строки та технологія збирання врожаю

Завершальним етапом у загальному технологічному процесі вирощування культури є збирання    врожаю.    Надаючи    важливого   значення   збиранню   та враховуючи погодні умови зони, рельєф місцевості, тривалість вегетаційного періоду сортів, необхідно розглянути:

  • строки,
  • способи збирання,
  • боротьбу з втратами,
  • механізацію збирання,
  • вимоги до якості,
  • заходи післязбиральної доробки врожаю, а також закладання його на зберігання.

4 ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ

Попередники, місце в сівозмінні, схема сівозміни

Основоположною і на сьогодні є концепція про необхідність ведення землеробства за сівозмінними принципами. І майбутнє — за короткоротаційними сівозмінами. Проте було б великою помилкою вважати, що сучасне землеробство в ринкових умовах має перейти лише на короткоротаційні сівозміни. Ефективними є довгоротаційні 6–7–10-пільні сівозміни, особливо в зоні Лісостепу й Степу України.

Для нових організаційних структур, зокрема для селянських фермерських господарств, рекомендовано 4–5-пільні сівозміни, спрощені до 3-пільних. Довжина ротації залежить від вимоги культур до розміщення. Є два способи послаблення напруженості 4-5-пільної сівозміни за розміщення культур із високим періодом повернення на попереднє поле, наприклад, соняшнику.

Для цього роблять збірне поле, де на 0,5 площі висівають соняшник, а на другій половині — кукурудзу. В кінці ротації ці культури міняють місцями. Або ж коли в господарстві є кілька сівозмін, тоді в одній із них соняшник вирощують протягом ротації, а потім цю культуру переводять в іншу сівозміну, де також вирощують протягом ротації.

Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох, вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту, не забирають з нього азот, зменшують забур’яненість. Вважається, що чим сильніше розвинений травостій зернобобових, тим більший вплив їх на врожайність наступної культури.

Добрим попередником є також озимий ріпак, посівні площі якого мають тенденцію до зростання. Він добрий фітосанітар у зернових сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають переущільненню грунту, покращують його структуру та збагачують органічною речовиною, що рівноцінно внесенню 20 т/га органічних добрив. Розклад решток ріпаку в ґрунті сприяє доброму розвитку молодих рослин пшениці. Він рано звільняє поле, що дає можливість зменшити забур’яненість агротехнічними методами. Однорічні трави — горохо-вико-вівсяні сумішки, що використовуються на зелений корм, сіно, силос, теж вважаються добрими попередниками.

Це зумовлюється ранішим від інших культур звільненням поля і зменшенням забур’яненості, оскільки насіння бур’янів не встигає достигнути. Очистити поле від бур’янів можна також поверхневими обробітками ґрунту. Просапні культури — рання картопля, кукурудза на зелений корм і силос, цукрові буряки перших строків збирання, під які вносили органічні добрива, також є добрими попередниками.

Після цукрових буряків і, особливо картоплі, доцільно застосувати поверхневий обробіток, що дає змогу зекономити частину паливно-мастильних матеріалів, необхідних для оранки. Проте в даному випадку різко зростає забур’яненість озимої пшениці, оскільки основна маса насіння бур’янів залишається у верхньому шарі ґрунту. Із зернових культур добрим попередником є гречка. Вона має розвинену кореневу систему, яка розчиняє в ґрунті важкодоступні форми фосфору та калію і збагачує ґрунт поживними речовинами.

Можна сіяти після вівса, оскільки він не уражується кореневими гнилями і залишає більш якісні пожнивні рештки, ніж інші зернові культури. Оцінку попередників подано. Найкращим попередником в зоні степу є чорний пар, сівба після якого гарантує одержання своєчасних сходів завдяки вищому вмісту вологи у ґрунті. Із непарових попередників кращим є горох. Він рано звільняє поле, залишає більше вологи в ґрунті порівняно з іншими непаровими попередниками. Поширеним непаровим попередником у зоні Степу є також кукурудза на зелений корм, кукурудза на силос. Розміщують пшеницю також після баштанних культур.

Згідно набору культур з таблиці № 4.1 складаємо схеми сівозмін. Кількість ланок в сівозміні визначаємо по кількості полів озимих зернових культур.

Перша польова сівозміна складається з 3-х полів озимої пшениці, тому вона має 3 ланки:

І

1. Жито – 0,5 ; ячмінь – 0,5

2. Озима пшениця

3. Овес

4. Гречка

ІІ

1. Овес – 0,5; гречка – 0,5

2. Озима пшениця

3. Жито – 0,5; ячмінь – 0,5

ІІІ

1. Гречка – 0,8; овес – 0,2

2. Озима пшениця

3. ячмінь – 0,5; жито – 0,5

Озимі культури сіються в осінній період. Необхідно до їх строку сівби створити оптимальні умови: вологість ґрунту для отримання дружніх сходів і за короткий період 30-35 днів отримати розвинену кореневу систему з формуванням вузла кущення. Такі умови можуть скластися лише після гарних попередників, які і використані в польовій сівозміні.

Система добрив під культури, розрахунок норм внесення добрив під запланований врожай

Однією з умов інтенсифікації та екологізації сільського господарства є перехід до раціонального застосування добрив у сівозміні, що забезпечує збільшення врожайності культур та якості продукції, сприяє збереженню та відтворенню родючості ґрунту, підвищує продуктивність сівозміни, економить витрати на застосування добрив, покращує екологічний стан довкілля.

На урожайність сільськогосподарських культур у сівозміні значно впливає застосування органічних добрив. Гній у сівозмінах вносять під буряки цукрові, кукурудзу на зерно, соняшник, чорний пар з подальшим вирощуванням зернових культур. Доза застосування гною становить від 20 до 40 т/га, але не менше як 7–12 т/га сівозмінної площі.

Озима пшениця виносить з урожаєм значну кількість елементів живлення з грунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необхідно: 25-35 кг азоту; 11-13 кг фосфору; 20-27 кг калію, 5 кг кальцію, 4 кг магнію, 3,5 кг сірки, 5 г бору, 8,5 г міді, 270 г заліза, 82 г марганцю, 60 г цинку, 0,7 г молібдену. Слід зазначити, що чим більший урожай і вища норма мінеральних добрив, тим більший винос поживних речовин. Аналіз показує, що достатньої кількості елементів живлення в легкодоступній формі в грунті майже не буває, тому для отримання високого врожаю під озиму пшеницю необхідно вносити мінеральні добрива.

Найбільший ефект дає повне забезпечення потреб рослин озимої пшениці усіма елементами живлення. Врожайність залежить від лімітуючого фактора, тобто від того елемента, якого менше міститься в ґрунті в доступному для використання рослинами вигляді. Неправильне співвідношення азоту, фосфору і калію призводить до зменшення продуктивності рослин, ураження хворобами, зниження якості зерна та ін. Для отримання максимального врожаю зерна високої якості, при високих нормах внесення добрив, необхідне переважання азоту в межах 1,5:1:1-2.

Система обробітку ґрунту під культуру

Система обробітку ґрунту це науково обґрунтоване поєднання всіх необхідних заходів обробітку під культури сівозмін. Система обробітку ґрунту під певну культуру включає основний (зяблевий), передпосівний і післяпосівний обробітки.

Зяблевий обробіток, проведений восени під ярі культури, в наступному ропі має значну і майже повсюдну перевагу перед весняним обробітком ґрунту для ярих культур не тільки ранніх, а й пізніх строків сівби. Перевага зяблевого обробітку порівняно з весняним особливо велика за підвищеної засміченості грунту, особливо багаторічними бур’янами і на важких ґрунтах. При зяблевому обробітку в більшості регіонів, за винятком надмірно зволожених, краще нагромаджується і зберігається в ґрунті волога атмосферних опадів, а також весняних талих вод.

Зяблевий обробіток створює більш оптимальні агрофізичні властивості, забезпечуючи тим самим сприятливі умови для мікробіологічної діяльності в ґрунті. Ефективніше ведеться боротьба з бур’янами (особливо багато- річними), шкідниками і збудниками хвороб сільськогосподарських культур, забезпечується оптимальний фітосанітарний стан ґрунту. Зяблевий обробіток порівняна з весняним зменшує напруженість робіт у весняний період, сприяє ефективнішому використанню машинно-тракторного парку.

Обробіток ґрунту під озиму пшеницю повинен бути диференційований для кожної ґрунтової зони, господарства і полів сівозміни залежно від попередників, ступеня і характеру забур’яненості та ін. Після основного обробітку ґрунту як найшвидше готують ґрунт до сівби. У жодному разі не можна пропускати таку можливість після дощів. Якщо ґрунт відразу не розпушити, то він засихає, утворює брили, що вимагає додаткових витрат на його підготовку. Крім того, надмірна кількість проходів тракторів, іншої техніки ущільнює ґрунт, руйнує його структуру, змінює об’ємну масу, що негативно позначається на врожаї.

При розміщенні озимої пшениці після багаторічних трав, які збираються на два укоси, поле орють плугами з передплужниками не пізніше як за місяць до сівби. Ґрунт добре осідає, що гарантує одержання дружних сходів і добре виживання рослин взимку. Передплужники встановлюють на глибину 10-12 см, а плуг — на 25-27 см. З плугом агрегатують кільчасто-шпорові котки (З ККШ-6), або за достатньої вологості ґрунту — важкі борони (БЗТС-1,0). Особливо ефективним є застосування в агрегаті з плугом сучасних комбінованих знарядь (Packomat), що ущільнюють, подрібнюють і вирівнюють свіжовиораний і ще не пересохлий ґрунт.

Дані пристрої одночасно з оранкою підготовлюють ґрунт практично до передпосівного стану, агрегатуються з 5-9-ти корпусними плугами. Тому можна обмежитись одним передпосівним обробітком ґрунту, що дасть змогу зменшити витрати пального і коштів. Крім того, добре розпушення ґрунту одночасно з оранкою сприяє збереженню вологи, підвищенню інтенсивності мінералізації, рівномірному загортанню насіння, виключає небезпеку осідання ґрунту в осінньо-зимовий період. Коли попередником озимої пшениці є зернові бобові культури, після їх збирання без попереднього лущення проводять оранку на глибину 20-25 см.

У міру проростання бур’янів проводять один-два поверхневі обробітки ґрунту. З метою економії ресурсів на незабур’янених полях після гороху, кормових бобів, сої, вики можна обмежитися поверхневим обробітком ґрунту. Застосовують дискові лущильники ЛДГ-10, ЛДГ-15 у випадку достатньої вологості ґрунту у два сліди у двох взаємно перпендикулярних напрямках на глибину 6-8 см. Якщо ґрунт ущільнений, відносно сухий, поле погано зачищене від рослинних решток, кращі результати забезпечує використання дискових борін БДТ-3,0; БДТ-7,0. Поверхнево оброблений ґрунт менш осідає, має вищу вологість, рослини восени краще розвиваються і зимують.

Підготування насіння до посіву, строки, способи посіву, норми висіву та глибина загортання насіння

Важливим фактором сучасної інтенсивної технології є високоякісне насіння сільськогосподарських культур, що забезпечує високий потенціал врожайності, має хороші посівні якості, оброблене захисностимулюючими речовинами, внаслідок чого придатне для посіву на кінцеву (без додаткового формування) густоту стояння.

Якісний насіннєвий матеріал дає змогу без додаткових енергетичних затрат (добрива, пестициди) забезпечити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур’янів, хвороб, шкідників і на цій основі підвищити врожайність культури і якість одержуваної продукції, поліпшити екологічний стан поля. Для посіву за інтенсивними технологіями допускається кондиційне насіння високих репродукцій. Насіння якісно підготовлене, відкаліброване, для більшості культур оброблене інсектицидними та фунгіцидними протруйниками, надзвичайно високої якості. Внаслідок цього стало можливим різко зменшити норми висіву.

Найвідповідальнішим заходом у підготовці насіння є його очищення й сортування в одному потоці зі збиранням. Завдання післязбиральної обробки – відібрати найжиттєздатніше насіння, знайти шляхи поліпшення його якості. Щоб довести насіннєвий матеріал до високих посівних кондицій, дуже часто господарства по кілька разів пропускають насіння через сортувальні машини. Це призводить до значного його пошкодження (один пропуск зерна через навантажувач травмує від 2 до 9% насіння, через ОВП-20 і ОВС-25 – від 3 до 8%, через ОС-4,5 М і СМ-4 – від 2 до 7%) і підвищення собівартості.

Маса 1000 насінин усіх сортів озимої пшениці має бути більшою 40 г. Значне зниження цього показника нерідко є однією з причин зниження врожайності. Дослідами в Миронівського інституту пшениці встановлено, що за наявності у насіннєвій партії більше 10% фракцій з масою нижче 40 г недобір урожаю становить 2 ц/га і більше.

За визначення календарних строків сівби озимої пшениці насамперед належить забезпечити одержання сходів не пізніше як на 8-10-й, максимум – 12-й день, щоб рослини отримали необхідне загартування. Оптимальними строками сівби будуть ті, за яких рослини не переходили б до III-IV етапів органогенезу. До сівби слід приступати при переході середньодобової температури повітря через +15oС у бік зниження. За багаторічними даними Рокитнянської метеостанції ця дата – 11 вересня. З огляду на це оптимальними строками сівби озимої пшениці в Правобережному Лісостепу можна вважати період з 10 по 25 вересня. При забезпеченні насіння і посівів інсектицидно-фунгіцидним захистом до сівби можна приступати і раніше, а за відсутності такого захисту строки сівби зміщують у бік більш пізніх, але в межах допустимих.

Розпочинати сівбу озимини слід з сортів пізньостиглих, середньостиглих і закінчувати ранньостиглими. Під час сівби озимої пшениці після різних попередників слід дотримуватись правила: починати сівбу по гірших попередниках (кукурудза на силос, злакові трави) і закінчувати по кращих (зернобобові, зайняті пари).

Обов’язковою при сівбі озимих зернових культур за інтенсивної технології в умовах ПрАТ «Сонячне-2007» є технологічна колія для проходів агрегату при догляді за посівами. Утворюють її, закриваючи 6–7 та 18–19-й сошники сівалки. Кратність проходів сівалки з закритими та відкритими сошниками визначають шириною захвату обприскувачів, що є в господарстві. Ефективним способом сівби, також, є і вузькорядний з міжряддям 7,5 см.

Високу агрономічну та економічну ефективність сівби забезпечують сівалки точного висіву. Глибина загортання насіння. Поява вчасних і дружних сходів, нормальний розвиток і перезимівля рослин, формування високого врожаю значною мірою залежать від глибини загортання насіння: вона має бути не більшою 5 см з оптимумом 3–4 см. Неприпустимо сіяти озимі у напівсухий ґрунт, коли вологи достатньо лише для набрякання насіння. На таких площах їх слід висівати лише після зволоження ґрунту, у межах допустимих строків сівби.

Догляд за посівами

Восени від сходів до кущіння посіви озимих зернових культур заселяють і пошкоджують злакові мухи, цикадки, попелиці, хлібна жужелиця, озима совка. Ранні посіви, а при теплій осені і посіви оптимальних строків потребують захисту в осінній період. На початку масового заселення шкідниками в період «сходи-початок кущіння» проводять крайове або суцільне обприскування одним з інсектицидів, враховуючи спектр дії. Економічні пороги шкодочинності: злакові мухи — 40–50 мух на 100 помахів сачком (личинками пошкоджено 6–10% рослин), личинки хлібної жужелиці (1–2 екз./м²), гусениці совок (2–3 екз./м²), цикадки (120–150 екз./м²), злакові попелиці (50–100 екз./м²).

Технологія догляду за посівами визначається особливостями культури і залежить від умов, які складаються в післяпосівний період. Заходи догляду за рослинами практикуються з урахуванням способу сівби (садіння) — суцільний, широкорядний, стану рослин, строків проходження основних фаз росту, погодних умов, стану ґрунту, засміченості малорічними і багаторічними бур’янами, заселеності шкідниками, враження хворобами. Зведені в систему заходи догляду за посівом заносяться до табл.6.

Збирання врожаю, доробка насіння

Збирання озимої пшениці здійснюють двома способами: однофазним – пряме комбайнування та двофазним – роздільний. Частіше користуються першим. Пряме комбайнування застосовують на чистих полях із рівномірно дозрілими колосками. Після збирання зерно відразу очищають, сушать, створюють необхідні умови для належного зберігання. Тримають пшеницю в сухому, добре вентильованому сховищі, температура в якому становить +5-8 0С, а вологість не більше 70%. Перед закладкою зерна на склад проводять дезінфекцію, щоб уникнути поширення хвороб. Зернову масу потрібно постійно контролювати, щоб попередити його псування.

Засміченість зерна негативно впливає на якість продуктів переробки. Зернова домішка включає неповноцінне зерно основної культури: сильно недорозвинене — щупле, морозобійне, що проросло, бите, ушкоджене шкідниками (із незачепленим ендоспермом), стемніле під час самозігрівання чи сушіння. У пшениці сюди ж відносять зерна, ушкоджені клопом-черепашкою. У плівчастих культур — звільнені від квіткової плівки зерна, сильно подрібнюються під час переробки основної маси. Зерна інших культурних рослин при оцінці можуть потрапляти як у зернову домішку, так і в бур’янисту.

Під час оцінки зерна насіння бур’янів підрозділяють на кілька груп: легко і важко відокремлювані, з неприємним запахом та отруйні. Легко відокремлюються від більшості культур насіння волошки польової, пирію, берізки польової тощо; важче — насіння вівсюга польового від вівса, пшениці від жита, дикої редьки та татарської гречки від гречки посівної та пшениці, плоскухи від проса. До бур’янів із неприємним запахом відносять полин, буркун, дику цибулю та часник тощо.

5 ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНІЦІ

Нарощування виробництва продукції рослинництва нерозривно пов’язане з більш ефективним використанням природних факторів і матеріально-технічних засобів, що вимагає постійного удосконалення технології вирощування і організації праці. Реалізація поставлених завдань у виробничих умовах здійснюється шляхом упровадження у практичну діяльність нових наукових і технічних розробок, спеціальних способів і прийомів, нових сортів і гібридів, препаратів і добрив, науково обґрунтованих рекомендацій і виробничого досвіду вітчизняного і зарубіжного рослинництва.

На підставі проведених розрахунків з’ясовано, що мінімальна технологія вирощування озимої пшениці виявилася менш економічно ефективною за традиційну, у той час як застосування нульової технології є більш ефективним проти традиційної: економія коштів із використанням закордонної техніки становить 353 грн/га, а з використанням вітчизняної техніки – 599 грн/га, що в масштабах країни може забезпечити додатковий економічний ефект у розмірі 706 млн грн та 1198 млн грн відповідно.

Застосування технології no-till під час вирощування озимої пшениці в аграрних підприємствах є економічно доцільним за умови повного й своєчасного виконання технологічних операцій, передбачених технологічною картою. Про високу економічну ефективність застосування нульового обробітку ґрунту під час вирощування озимої пшениці в аграрних підприємствах свідчить те, що застосувавши технологію no-till лише під час вирощування озимої пшениці на рекомендованій площі можна було б подвоїти суму прибутку від усієї галузі зерновиробництва.

6  ЕКОЛОГІЯ ТА ОХОРОНА ПРАЦІ

До посіву допускаються особи не молодші 18 років, які не мають медичних протипоказань і пройшли інструктаж та стажування. Роботу на агрегаті розпочинають тільки при його справності. Перевірку стану ділянок поля, розбивки на загони слід проводити тільки в світлу частину доби. Відпочивати слід тільки на спеціально відведених ділянках. Трактори повинні бути зручними і безпечними при технічному обслуговуванні.

Перед початком роботи перевірити наявність та комплекцію аптечки першої медичної допомоги. Отримати від керівника ділянки завдання на маршрут руху агрегату, вивчити рельєф ділянки та місце поворотів та переїздів. Перед зрушенням з міста перевірити чи не загрожує будь-кому рух агрегату, після  чого просигналити та розпочати рух. Перед виїздом в поле випробувати роботу сівалки в холосту. Перед початком роботи перевірити справність машинно-тракторного (посівного) агрегату. Не передавати управління посівним агрегатом особам, які не закріплені за ним.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

На прикладі фермерського господарства ПрАТ «Сонячне 2007» вдалося розібрати біологічні особливості культури, характеристики районованих сортів, гібридів. Для кожної місцевості встановлено суму надходження ФАР, коефіцієнт використання ФАР рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. Визначено рівень потенційно можливої врожайності.

Розглянута система застосування мінеральних добрив під пшеницю. Проведений розрахунок потенціальноможливої врожайності з урахуванням ліміту вологозабезпеченості ґрунту. Строки та технологія збирання врожаю наведені у таблиці.

Однією з умов інтенсифікації та екологізації сільського господарства є перехід до раціонального застосування добрив у сівозміні, що забезпечує збільшення врожайності культур та якості продукції, сприяє збереженню та відтворенню родючості ґрунту, підвищує продуктивність сівозміни.

Технологія догляду за посівами визначається особливостями культури і залежить від умов, які складаються в післяпосівний період. Заходи догляду за рослинами практикуються з урахуванням способу сівби (садіння

Нарощування виробництва продукції рослинництва нерозривно пов’язане з більш ефективним використанням природних факторів і матеріально-технічних засобів, що вимагає постійного удосконалення технології вирощування і організації праці. Реалізація поставлених завдань у виробничих умовах здійснюється шляхом упровадження у практичну діяльність нових наукових і технічних розробок, спеціальних способів і прийомів, нових сортів і гібридів, препаратів і добрив, науково обґрунтованих рекомендацій і виробничого досвіду вітчизняного і зарубіжного рослинництва.